Юрій Лісняк

     Юрій Якович Лісняк (15 травня 1929, с. Ківшовата, Таращанського району, Київської області — 23 листопада 1995, м. Київ) — український радянський перекладач та художник-графік, лауреат літературної премії імені Максима Рильського (1991) та премії журналу «Всесвіт» імені Миколи Лукаша (1993).
     Юрій Лісняк народився в сім’ї вчителів. Школу закінчив з золотою медаллю. Після чого, розпочав навчання на фізико-математичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. За політичні вподобання був виключений з числа студентів, сім років провів у виправно-трудовому таборі за Полярним колом.
     За непідтвердженими даними, після повернення з заслання, навчався в Українському поліграфічному інституті. Юрій Якович пристойно володів англійською, німецькою, французькою, чеською та словацькою мовами. Цікавим є той факт що вказані мови митець опанував самостійно на відміну від багатьох своїх колег, що здобули відповідну освіту в університетських аудиторіях.
     Говорять, що Юрій, як і багато інших його колег, займався перекладами частково через радянську цензуру, яка не дозволяла дисидентам публікувати власні літературні твори.
     Юрій Якович дуже прискіпливо відносився до вибору творів для перекладу, і як наслідок, обирав для перекладу справжні перлини світової класичної літератури.
     Першими романами, перекладеними Лісняком, були романи Бертольда Брехта «Копійчаний роман» (переклав у 1965) та «Матінка Кураж та її діти» (переклав у 1966), котрі перекладач опублікував у журналі «Дніпро».
     Серед праць Джека Лондона Лісняком були перекладені романи «Джері островик» (1972), «Майкл, брат Джері» (1972), «Маленька господиня великого будинку» (1972).
     В 1974-му була перекладена повість Джерома Джерома «Троє в човні (як не рахувати собаки)».
     Серед праць Генріха Манна Лісняком перекладені романи «Молоді літа короля Генріха IV» (1975), та «Зрілі літа короля Генріха IV» (1985), а також збірки «Німецькі прислів’я та приказки» (1975), «Французькі прислів’я та приказки» (1976), «Чеські прислів’я та приказки» (1977). Цікавим є той факт, що Лісняк познаходив відповідні українські еквіваленти іноземним прислів’ям та приказкам.
      Твори Шекспіра в перекладі Лісняка «Приборкання норовливої» (1985), «Сон літньої ночі» (1985) та «Перікл — цар Тірський» (1987) сьогодні звучать зі сцен українських драматичних театрів.
      В 1984-му був перекладений роман Германа Мелвілла «Мобі Дік, або Білий Кит», в 1988-му — роман Річарда Олдингтона «Смерть героя», в 1988-му — роман Вільяма Голдінга «Шпиль», а в 1990 — роман Оноре де Бальзака «Шагренева шкіра».
     За переклади творів Генріха Манна та Оноре де Бальзака Лісняк був висунутий на отримання літературної премії імені Максима Рильського, яку він отримав у 1991-му році.
     Дуже цінував Лісняк твори Карела Чапека. Завдяки Лісняку українською мовою вийшли романи Чапека «Війна з саламандрами» та «Фабрика абсолюту», драми «Мати» та «Біла пошесть», а також чимало оповідань.
     Серед романів Анатоля Франса Лісняком перекладені «Харчівня „Королева гусячі лапки”» (1976), «Злочин Сильвестра Бонара» (1976), та «Острів пінгвінів» (1977).
     За роман Джона Ле Карре «Таємний мандрівець» опублікований в 1993 в журналі «Всесвіт» Лісняк отримав премію імені Миколи Лукаша. Зі згаданим журналом Лісняк співпрацював з 1966 року та опублікував у ньому чимало творів німецьких, швейцарських, чеських та інших авторів.
     Юрій Якович займався також живописом та графікою, так, скажімо, одними з перших перекладених ним творів були твори Алоїса Їрасека котрі вийшли з графічними ілюстраціями Лісняка.
     Юрій Лісняк переклав близько сотні романів, повістей, оповідань, драматичних та поетичних творів. Серед його творчого доробку переклади праць Едгара Алана По, Роберта Льюїса Стівенсона, Карела Чапека, Айзека Азімова, Джонатана Свіфта, Вільяма Шекспіра, Генріха Гейне, Чарльза Діккенса, Германа Мелвілла, Вальтера Скотта, Бертольда Брехта, Джерома Клапки Джерома, Джеймса Джойса, Оноре де Бальзака, Жерара де Нерваля, Анатоля Франса, Генріха Манна, Джека Лондона, Редьярда Кіплінга, Еріха Марії Ремарка, Генріха Теодора Белля, Ярослава Гашека та багатьох інших авторів.